Важкою була весна 2022 року для українських школярів. Після повномасштабного вторгнення мрії про мирне навчання почали віддалятися, а вчителі були змушені проводити уроки в надскладних умовах: з бомбосховищ, підвалів, інколи навіть з окопів на передовій. Учням, які виїхали з країни в пошуках безпеки, довелося швидко адаптуватися до навчання в чужих класах. Дехто поєднував тягар навчання за кордоном з онлайн-уроками українських шкіл. Тим, хто залишився вдома, довелося переривати заняття під час повітряної тривоги й повертатися до навчання, коли сирени сповіщали про відбій. Та попри всі труднощі й небезпеки, які супроводжували цей час, українці доводили, що війна не може зупинити бажання здобувати знання.
Навчання в умовах війни — свідчення вчителів
Під час війни, коли зусилля зосереджені на виживанні й захисті, учителі залишалися вірними своєму покликанню — виховувати й ділитися знаннями. Освіта стала своєрідним фундаментом надії в найтяжчі моменти.
Досвідом ділиться вчителька української мови й літератури з Києва: «Початок війни призвів нас до безсонних ночей і нескінченних роздумів. Але ми відчували, що маємо відповідальність перед учнями. Швидко організували заняття онлайн, використовували будь-які доступні засоби зв'язку, щоб дати дітям можливість продовжувати навчання в умовах війни. Перший урок у бомбосховищі залишив важкі враження, але та визвольна енергія, яку ми передавали дітям, була надзвичайною».
Директор однієї з загальноосвітніх шкіл Миколаївської області розповідає: «Перші дні війни стали випробуванням для всього колективу. Ми були зобов'язані дбати про безпеку дітей і водночас забезпечувати всі умови для якісного навчання в умовах війни. Пам'ятаю, як учні під час онлайн-уроків ділилися першими враженнями від звуку сирен і вибухів. Ми робили все можливе, щоб зберегти більш-менш нормальний ритм навчання в ці нелегкі часи».
Про свої спогади говорить вчителька історії з Житомирської області: «Інтернет часто зникав через обстріли, тоді доводилося працювати в асинхронному режимі. Уявіть собі: ми записували конспекти, готували відеоуроки, а потім намагалися розповсюджувати їх серед наших учнів. Іноді це займало багато часу, але ми намагалися не скасовувати уроки. Бажання навчати й навчатися в умовах війни завжди було сильнішим за всі виклики, які нас оточували».
Навчання під час війни очима дітей
Щоб отримати повну картину навчання в умовах війни, дізнаймося про думки й переживання тих, кому довелося здобувати освіту в цих нелегких умовах.
Єгор, п’ятикласник: «Ми навчалися віддалено через телефони й комп'ютери. Було дуже складно зосередитися на уроках, коли за вікном постріли й вибухи. Але наші вчителі завжди підтримували нас і намагалися робити уроки цікавими».
Софія, учениця третього класу: «Багато моїх однокласників виїхали з міста, мені було сумно. Але вчителька завжди була на зв’язку, вона вчила нас онлайн і допомагала, як могла. Навіть мама стала моєю вчителькою вдома, і ми разом робили домашні роботи. Я вдячна їй за це».
Андрій, дев’ятикласник: «Навчання в умовах війни зробило нас сильними й витриманими. Ми відчували важливість освіти й те, що знання — це наша зброя. Мою школу зруйновано в травні 2022, там уже ніколи не буде звичних звуків дзвінка та сміху в коридорах. Але наш 9-В та інші класи продовжують учитись онлайн. Ця війна дійсно змінила наше життя, змусила пристосовуватися до нових умов, але ми не дозволили зупинити нас».
Здобувати освіту за будь-яких обставин
Навчання в умовах війни — це випробування не лише для школярів, але і для батьків, і для педагогів. Страх і невизначеність стали постійними супутниками життя. Вчителі змушені шукати нові шляхи навчання, а батьки стали підтримкою та наставниками вдома. Дітей ці умови вчать виявляти неймовірну силу духу й віру. Ми маємо триматись і робити все можливе, щоб забезпечити навчання в надскладних умовах, коли здається, що світ навколо нас руйнується. Це не лише здобуття знань, але й засіб захисту від незнайомого й невідомого. Пам'ятаймо, що перемога вже скоро, а навчання — це один із кроків до кращого й мирного майбутнього.
