Денис

24 лютого 2022 я з мамою був у м. Буча – в окупації, під обстрілами. 9 березня почули про зелений коридор і вирішили виходити. Йшли через рф блокпости, нас направили в сторону Ірпеня, ми пішки пройшли Бучу, Ірпінь до Романівки. Далі – у Вінницьку область, перебували там як ВПО до кінця квітня. Батько мій залишився в м. Ірпінь біля бабусі, був у ТРО, коли їх розбили, залишився біля дому, почав допомагати стареньким людям, які там залишились. Там же 23.03.2022 р. жорстоко та нелюдськи був розстріляний прямо на порозі рідного дому солдатом рф. Солдати рф не давали його поховати декілька днів, потім все-таки люди впросили і під дулом автоматів поховали. 24 березня знищили житло, де жила бабуся. Батька поховали біля будинку. Була ексгумація та похорон у кінці квітня. Мені важко без батька, на похорон не зміг піти, не можу говорити про нього. Взагалі тримаюсь і підтримую маму, але бачу, як їй важко і боляче... Безмежно вам вдячний за підтримку.